Поиск
  • Агнесса Пашинская

50 відтінків стійкості


Здавалося б просте слово «стійкість», яке найлегше було б визначити як «стояти на своєму», і може мати стільки смислових відтінків!

Справа в тому, що багато філософів зверталися до цього концепту описуючи певні стани людини і тим самим задавли стійкості дещо іншу семантику, поміщаючи її в певний контекст звучення.

В центрі роздумів Демокріта, давньогрецького філософа, була незворушна мудрість. Саме евтюмія, як певна незворушність, постійність разом з хорошим настроєм, добробутом, гармонією та симетрією дає людині відчуття щастя за Демокрітом. Тяжко заперечити, що евтюмія є певним коррелятом стійкості.

Платон тлумачив мужність як певну стійкість душі, а Аристотель конкретизував, що мужність є безстрашністю та незворушністю, які проявляються в красивих ситуаціях. Так певна стійкість постає як основа мужності.

Стоїки вважали головною умовою щастя – стійкість духу, яка проявляється як apatheia (за епікурійцями як ataraxia) – рівновага, внутрішній спокій та неперервна радість, мир.

Плотін писав, що стійкість має бути безпристрасним уподібненням вищому, для чого людині ще потрібна праведність та моральне розуміння. Філософ зображував стійкість саме в контексті прагнення до Розуму.

Климент Олександрійський наголошував на важливості твердості душі, завдяки якій людина може піднестися над нещастям і бути спокійною.

Григорій Палама практикував священне мовчання, яке на думку мислителя формує сталість розуму і порядку.

Взагалі в християнсті, стійкість є однією з семи чеснот, яка тлумачиться як сила духу або тепріння.

П'єр Абеляр вважав, що сталість духу формується через праведність, основою якої є стійкість та стриманість. При цьому стійкість формується через великодушність та терплячість в сенсі змоги братися за великі справи та доводити їх до кінця. А стриманість за Абеляром включає в себе смиренність, помірність, лагідність, цнотливість, твердість.

Еразм Роттердамський для досягнення щастя закликав подолати сліпоту розвиваючи проникливість розуму, підкорити плотьські бажання та бути стійким, постійно надихаючи себе до цього. Так, філософ вважав, що стійкість руйнується неміччу і лікувати її слід натхненням.

Григорій Сковорода стверджував, що найкраще мати мирне та спокіне серце, тверду міцність, щоб ніщо її розхитати не могло, живу радість та радісну жвавість. І все це є одним – щастям.

Отже, хоч квінтесенція стійкості й багатоманітна, суть її звернена на внутрішню алхімію людини, зрощення в собі благородних якостей. Тож не буде помилкою, якщо всі згадані смисли стійкості узагальнити як стійкість самоідентичності людини. Слід також враховувати, що у стійкості є своя темна сторона, пов'язана з впертістю та іншими людськими пороками.

#стійкість

Просмотров: 4

since 2015 by Ahnessa Pashynska.

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now